ОСМАНСЬКО-УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII–XVIII СТ. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  С. О. Біляєва

Анотація

Стаття присвячена актуальним проблемам омансько-українських відносин XVII–XVIII cт. Важливе місце в роботі відведено аналізу процесу колонізації Північного Причорномор’я українським населенням. Переважну частину переселенців становило козацтво, січі якого руйнувалися за різних обставин російською владою. Тому воно змушене було звертатися до кримсько-османської адміністрації з проханням дозволити їм оселитися та побудувати свої січі на територіях, підвладних османам. Археологічні дослідження надають факти існування нових козацьких січей – Кам’янської та Олешківської, – а також розселення великих потоків українського населення, переважно селянства, яке втікало від покріпачення та утисків російської влади. Регіональна специфіка колонізації втілена в руїнах поселень та козацьких фортифікаційних спорудах. Археологічні дослідження, здійснені на Кам’янській та Олешківській Січах, дали змогу встановити планування населених пунктів, забудову та матеріальну культуру мешканців, у якій яскраво засвідчуються повні аналогії з українською культурою Середнього Подніпров’я. Перебування українського населення та його культура, тотожна класичній культурі українців, зокрема кераміка, фіксуються навіть на османських пам’ятках, як-от Аккерманська фортеця, та в міських межах Очакова османського часу. Важливу роль у забезпеченні духовних потреб християнського населення, що мешкало на території північних провінцій Османської імперії, відіграли створення та діяльність Браїлівської митрополії Константинопольського патріархату, яка в XVI–XVIII ст. охоплювала величезну територію – від Браїли в Румунії до фортеці Тіган (Тягин) на південному сході українських земель. Археологічні дослідження в поєднанні з писемними та картографічними джерелами дають свідчення про історичне минуле та різні форми попередніх поселенських структур на території міст, заснованих відповідно до указів імператриці Катерини ІІ: Одеси, Херсона, Маріуполя та інших. Всупереч історичній правді, Російська імперія дала власну назву регіону – “Новоросія”, нехтуючи його справжньою історією та наявністю численного населення, значну частину якого становили етнічні українці.

Як цитувати

Біляєва, С. О. (2022). ОСМАНСЬКО-УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII–XVIII СТ. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ). Сходознавство, (88), 39-62. https://doi.org/10.15407/skhodoznavstvo2021.88.039
Переглядів статті: 0 | Завантажень PDF: 0

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

заселення, Північне Причорномор’я, українці, Османська імперія

Посилання

Біляєва С. О. Слов’янські та тюркські світи в Україні. З історії взаємин у ХІІІ–XVIII ст. Київ, 2012.

Беляева С. А., Фиалко Е. Е. Керамика Изника конца XV–XVI вв. из раскопок Нижнего двора Аккерманской крепости // Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X–XVIII вв. / Glazed Pottery of the Mediterranean and Black Sea region, 10th–18th Centuries. T. 2 / STRATUM. Археологические источники Восточной Европы. Казань – Кишинев, 2017.

Біляєва С. О., Гуленко К. С., Фіалко О. Є., Ієвлев М. М., Грабовська О. В., Манігда О. В., Чубенко О. В., Симоненко О. В., Дзнеладзе О. С., Сікоза Д. М. На розі двох світів. Історична спадщина України та Литви на території Херсонської області. Київ – Херсон, 2018.

Горелов Н., Моця О., Рафальський О. Цивілізаційний крах Переяславського проекту. (Україна і Московія: історія співіснування та ворожнечі). Київ, 2017.

Ельников М. В. Средневековый могильник Мамай-Сурка. Т. І–ІІ. Запорожье, 2006.

Іналджик Г. Османська імперія. Класична доба 1300–1600. Київ, 1998.

Ковальова І., Шалобудов В., Векленко В. Каталог старожитностей доби пізнього середньовіччя містечка Самарь та Богородицької фортеці. Вип. І. Дніпропетровськ, 2007.

Ковальова І. Ф., Шалобудов В. М., Харитонова О. В. Каталог старожитностей доби пізнього середньовіччя містечка Самарь та Богородицької фортеці. Вип. 2. Дніпропетровськ, 2013.

Ковальова О., Шарафанов О., Добровольський О. Миколаївщина козацька. Миколаїв, 2017.

Когут З., Мезенцев В., Коваленко О. Вступ // Батуринська старовина. Київ, 2008.

Козловський А. О. Особливості будівництва житлових споруд на Кам’янській січі // Нові дослідження пам’яток українського козацтва. Вип. 1. Київ, 1992.

Литвинова Л. В. Населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст. Київ, 2012.

Милов Л. В., Цимбаев Н. И. История России XVIII–XIX веков. Москва, 2006.

Моисеев В. В. История России с древнейших времен до наших дней. Москва – Берлин, 2019.

Сапожніков І. В. Кам’яні намогильні хрести запорозьких козаків. Одеса, 1997.

Середа О. Османсько-українське степове порубіжжя в османсько-турецьких джерелах XVIII ст. Одеса, 2015.

Скальковський А. О. Історія Нової Січі або останнього Коша Запорозького. Київ, 2019.

Титова О., Бойко В. Дослідження куреня на Олешківській Січі // Дослідження археологічних пам’яток українського козацтва. Вип. 4. Київ, 1995.

Титова О. М. Козацькі пам’ятки кінця XVII–XVIII ст. на Миколаївщині // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 6. Київ, 1997.

Титова О. М. Комплекс матеріальних залишків з куреня Олешківської Січі // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 8. Київ, 1999.

Титова О., Симоненко І. Дослідження Олешківської січі у 2003 р. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 17. Київ, 2008.

Чміль О. Турецька кераміка XVI–XVIII ст. з території Михайлівського Золотоверхого монастиря // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 14. Київ, 2005.

Чміль О. Імпортна кераміка з розкопок Старого Арсеналу в Києві // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 18. Київ, 2009.

Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. Т. І–ІІІ. Львів, 1990.

Baram U., Carroll L. (eds). A Historical Archaeology of the Ottoman Empire: Breaking New Ground. New York, 2000.

Bulunur I. Osmanli dünemi Karadeniz Tigaret tarihine katki: Akkirman gümrügü (1505) // Omeljan Pritsak Armagani. Sakarya, 2007.

Vroom J. After Antiquity. Ceramic and Society in the Aegean from 7th to the 20th century A.C. Leiden, 2003.

REFERENCES

Biliaieva S. O. (2012), Slovianski ta turkski svity v Ukraini. Z istorii vzaemyn u ХІІІ–XVIII st., Universytet “Ukrayina”, Kyiv. (In Ukrainian).

Biliaieva S. O. and Fialko O. E. (2017), “Keramika Iznika kontsa XV–XVI sent. Iz rozkopok Nyzhnego dvora Akkermanskoy kreposti”, In Polivnaya keramika Sredizemnomorya i Prichernomorya X–XVIII cent. Glazed Pottery of the Mediterranean and Black Sea region, 10th –18th Centuries, Vol. 2, STRATUM. Arheologicheskie istochniki vostochnoy Evropy, Stratum, Kazan and Kishinev, pp. 561–80. (In Russian).

Biliaieva S. O., Gulenko K. S., Fialko O. E., Іevlev М. М., Grabovska O. V., Manigda O. V., Chubenko O. V., Symonenko O. V., Dzneladze O. S. and Sikoza D. M. (2018), Na rozi dvoh svitiv. Istorychna spadschina Ukrainy ta Litvy na teritorii Hersonskoy oblasti, Gileya, Kyiv and Herson. (In Ukrainian).

Gorelov N., Motsya O. and Rafalskyi O. (2017), Tzivilizatziynyi krah Pereyaslavskogo proyektu (Ukraina i Moskovia: istoriya spivisnuvannya ta vorozhnechi), IPiEND im. I. F. Kurasa NAN Ukrayiny, Kyiv. (In Ukrainian).

El’nikov M. V. (2006), Srednevekovyi mogilnik Mamay-Surka, ZNU, Zaporozhzhye. (In Russian).

Іnaldzhik G. (1998), Оsmanska іmperiya. Klasichna doba 1300–1600, Kritika, Kyiv. (In Ukrainian).

Kovalyova I., Shalobudov V. and Veklenko V. (2007), Katalog starozhitnostey doby piznyogo seredniovichchya mistechka Samar ta Bogoroditskoy fortetsi, Vyp. 1, Vydavnytstvo DNU, Dnipropetrovs’k. (In Ukrainian).

Kovalyova I. F., Shalobudov V. M. and Haritonova O. V. (2013) Katalog starozhitnostey doby piznyogo seredniovichchya mistechka Samar ta Bogoroditskoy fortetsi, Vyp. 2, Vydavnytstvo DNU, Dnipropetrovs’k. (In Ukrainian).

Kоvalyova О., Sharafanov О. and Dobrovolsky О. (2017), Mykolaivshchyna kozatska, Ilion, Mykolaiv. (In Ukrainian).

Kоgut Z., Меzentsev V. and Коvalenko О. (2008), “Vstup”, in Baturinska starovyna, Vydavnytstvo im. O. Telihy, Kyiv, pp. 5–10. (In Ukrainian).

Kоzlovskyi А. О. (1992), “Osoblivosti budivnitstva zhytlovyh sporud na Kamyanskiy sichi”, in Novi doslidzhennia pamyatok ukrainskogo kozatsyva, Vyp. 1, Tsentr pam’yatkoznavstva NAN Ukrayiny i UTOPIK, Kyiv, pp. 15–25. (In Ukrainian).

Litvinova L. V. (2012), Naselennya Nyzhnyogo Podniprovya 12 – pochatku 15 st., Instytut arkheolohiyi NAN Ukrayiny, Kyiv. (In Ukrainian).

Milov L. V. and Tsymbaev N. I. (2006), Istoriya Rossii XVIII–XIX vekov, Eksmo, Moscow. (In Russian).

Moiseev V. V. (2019), Istoria Rossii s drevneyshih vremen do nashih dney, Direct-Media, Moscow and Berlin. (In Russian).

Sapozhnikov I. V. (1997), Kamyani namogilni hresty zaporozkih kozakiv, OKFA, Оdesa. (In Ukrainian).

Sereda О. (2015), Оsmansko-ukrainske stepove porubizhzhya v osmansko-turetskih dzherelah XVIII st., Astroprint, Оdesa. (In Ukrainian).

Skalkovsky А. О. (2019), Іstoriya Novoy Sichi abo ostannyogo Kosha Zaporozkogo, Tsentr navchal’noyi literatury, Kyiv. (In Ukrainian).

Тitova О. and Boyko V. (1995), “Doslidzhennya kurenia na Oleshkivskiy Sichi”, in Doslidzhennia archeologichnyh pamiatok ukrainskogo kozatstva, Vyp. 4, Tsentr pam’yatkoznavstva NAN Ukrayiny i UTOPIK, Kyiv, pp. 5–9. (In Ukrainian).

Тitova О. (1997), “Kozatski pamiatki kintsya XVII–XVIII st. na Mikolaivshzhini”, in Novi doslidzhennia pamiatok kozatyskoy doby v Ukraini, Vyp. 6, Tsentr pam’yatkoznavstva NAN Ukrayiny i UTOPIK, Kyiv, pp. 24–6. (In Ukrainian).

Тitova О. M. (1999), “Kompleks materialnyh zalyshkiv z kurenya Oleshkivskoy Sichi”, in Novi doslidzhennia pamiatok kozatyskoy doby v Ukraini, Vyp. 8, Tsentr pam’yatkoznavstva NAN Ukrayiny i UTOPIK, Кyiv, pp. 12–4. (In Ukrainian).

Тitova О. and Symonenko І. (2008), “Doslidzhennya Oleshkivskoy sichi u 2003 r.”, in Novi doslidzhennia pamiatok kozatyskoy doby v Ukraini, Vyp. 17, Tsentr pam’yatkoznavstva NAN Ukrayiny i UTOPIK, Kyiv, pp. 416–27. (In Ukrainian).

Chmil O. (2005), “Тuretska keramika XVI–XVIII st. z teritorii Myhaylivskogo Zolotoverhogo monastyria”, in Novi doslidzhennia pamiatok kozatyskoy doby v Ukraini, Vyp. 14, Tsentr pam’yatkoznavstva NAN Ukrayiny i UTOPIK, Kyiv, pp. 60–4. (In Ukrainian).

Chmil O. (2009), “Іmportna keramika z rozkopok Starogo arsenalu v Kyevi”, in Novi doslidzhennia pamiatok kozatyskoy doby v Ukraini, Vyp. 18, Tsentr pam’yatkoznavstva NAN Ukrayiny i UTOPIK, Кyiv, pp. 68–72. (In Ukrainian).

Yavornitskyi D. (1990), Іstoriya zaporozkih kozakiv, Т. І–ІІІ, Svit, Lviv. (In Ukrainian).

Baram U. and Carroll L. (eds) (2000), A Historical Archaeology of the Ottoman Empire: Breaking New Ground, Springer, New York.

Bulunur I. (2007), “Osmanli dünemi Karadeniz Tigaret tarihine katki: Akkirman gümrügü (1505)”, Omeljan Pritsak Armagani, Sakarya Üniversitesi Basımevi, Sakarya, pp. 525–82. (In Turkish).

Vroom J. (2003), After Antiquity. Ceramic and Society in the Aegean from 7th to the 20th century. A.C., Brill, Leiden.